Розповідаючи про свою вчительську «фішку», Людмила пояснює: «Я працювала вчителем, методистом у районному методичному центрі, директором школи, а зараз я очолюю всю освітню систему територіальної громади. Андрагогіка, або навчання дорослих, стала моїм покликанням, тому з упевненістю можу ділитися унікальністю підходів і методик професійного розвитку. Проблема освіти дорослих – актуальна сучасна проблема, викликана швидким застаріванням раніше набутих навичок і необхідністю надбання нових.
Зростаючі вимоги до професійної компетентності фахівців зробили освіту протягом усього життя умовою їхньої конкурентоспроможності. Діти навчаються, щоб отримати користь, і методи навчання дорослих відрізняються від тих, що добре працюють для школярів. Досвід роботи з дорослими учнями (керівники, педагоги, батьки) дозволив розробити успішну стратегію навчання дорослих, секрети, які допоможуть мотивувати слухачів пройти освітній курс до кінця».
Людмила ділиться: «Завдяки моїй роботі навколо мене завжди багато людей, яким, я це відчуваю, потрібна я, і які потрібні мені. Це мої колеги, учні, їхні батьки. Учитель – професія непроста, і не так уже й легко зважитися присвятити їй життя. На мій погляд, у людини повинні бути якісь певні здібності, задатки, з яких розвиваються професійні вміння і якості. Це щоденна праця, від якої ти не завжди отримуєш віддачу. А мої учні – мої вчителі, які допомагають мені в знаходженні правильного шляху. Я не тільки вчу, а й сама вчуся у них. Це вони змушують мене рухатися вперед, йти в ногу з часом. Вони – мій стимул. Вони вчать мене бути щирою, милосердною, мудрою, креативною. За весь рік моєї роботи вони мене навчили, по-перше, витримці і гнучкості. По-друге, творчому погляду на все. По-третє, балансу. По-четверте, щедрості. По-п'яте – пунктуальності».
Хобі: Вишивка бісером.
Посилання на соціальні мережі: https://www.facebook.com/profile.php?id=100011713572840
Учителька географії
Людмила має досвід роботи вчителя 18 років.
У 2021-2022 навчальних роках викладає у 6-10 класах.
Пані Людмила каже: «Споконвіку за жінкою закріпилась роль берегині домашнього вогнища. Вона дає дитині життя, вчить його першим словами і крокам, виховує справжню людину. Жінки – опора сім'ї, а значить – опора держави. Саме вони оберігають сімейні цінності і передають їх з покоління в покоління через розповіді про минуле сім'ї, її історії та традиції. Жіночий підхід до вирішення різних проблем особливий. З одного боку – практичний і ґрунтовний, з іншого – по-материнськи турботливий і уважний. На мою думку, основні особисті якості, які повинні бути притаманні жінці, що виховує націю, такі:
- перша – професіоналізм, що визначає не стільки самонавчання, а скільки спрямованість на навчання, не виховання, а керівництво виховними процесами. Ядро педагогічної майстерності – це управління всіма процесами, які забезпечують становлення особистості людини.
- друга якість – емпатія. Це проникнення за допомогою почуттів у душевні переживання людей. Справжній учитель повинен володіти цією якістю, він повинен вміти співпереживати і співчувати дітям, вчити цьому також дітей. Це та риса, яка зближує людей і їхнє спілкування, робить його довірливим.
- третя якість – педагогічний такт, який проявляється в тому, що вчитель повинен поводитись належним чином, відповідно до встановлених рамок пристойності. Педагог повинен поєднувати в собі як ласкаве ставлення, так і твердість, і суворість до учнів, як довіру, так і контроль».
